можливість чи факт?


можливість чи= факт?
Олігофренія (природжена розумова відсталість, природжене недоумство, розумове недорозвинення) — група патологічних станів, аномалій розвитку з природженим і рано придбаним порушенням пізнавальної діяльності, переважно у вигляді інтелектуальної недостатності. Термін «олігофренія» запропонований Е. Kraepelin.

Розумова відсталість (Слід відрізняти природжену розумову відсталість (олігофренії!) як клінічне поняття від затримки розумового розвитку в результаті соціально-педагогічної занедбаності і мінімальної мозкової дисфункції по термінології американських авторів.) як форма психічної патології зустрічається достатньо часто. За даними Дж. Уортіса, близько 3% населення земної кулі виявляють ознаки розумового недорозвинення.

Саме цим захворюванням хворіє майже 35 відсотків новонароджених дітлахів по всьому світу. Ми знаємо про цю хворобу. Ми знаємо про маштаби і наслідки. Ми знаємо де саме знаходяться вражені цією хворобою. І ми від щирого серця співчуваємо їм. Сидячи з друзями за чашкою кави або за чаркою, або дивлячись душерозпалюючі телеперадачі ми до глибини душі співчуваємо цим дітям. Співчуваємо, коли дізнаємось про якийсь новий випадок народження відсталої дитини, фізично чи психічно, ми так співчуваємо, що максимум видавимо «Господи, який жах коїться в цьому світі» своєму співрозмовнику…

Так, жах дійсно коїться. Та чи не запитували ви себе чому це відбувається? Так, так, звичайно, екологія і таке інше, та чи можу я щось змінити – запитуєте ви себе, або не запитуєте, а лише безпорадно розводите руками перед хворою людиною.

можливість чи= факт?
І дійсно, що може одна, одиношенька маленька, крихітна і безпомічна людина(така, як ви наприклад) змінити щось на краще у цьому безмежному Всесвіті?

Приведу деякі статистичні дані: доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя тощо. В індустріально розвинених країнах у відсотковому відношенні джерела забруднення поділяються наступним чином:

1. Транспорт — 59%

2. Спалювання викопного пального і дерева — 28%

3. Чорна і кольорова металургія — 13%

4. Інші джерела — 10%.

Відомо, що понад 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які попадають в атмосферу припадає на транспорт. Автотранспорт є джерелом викидів в атмосферу і тетраетилсвинцю.

Паливно–енергетичний комплекс є основним джерелом постачання в атмосферу СО2 і сірчаного газу.

Підприємства енергетики і металургії викидають у атмосферу основну кількість оксидів азоту (72%), сірчистий ангідрид.

Багато разів вже були опублікованні статті та показані телепередачі в засобах масової інформації про шкідливість паління, про токсичні відходи, про політелен і таке інше. І, як не дивно, читаючи пресу, ви без цікавості перевертаєте сторінки з такою інформацією, шукаючи новини накштаут : «громадянин такої — то області N вбив свого сусіда по невідомим обставинам», або якісь нові політичні новини, типу «опозиція знову заблокувала парламент»… Та проблема, яка є кожного дня, і на яку вже зовсім перестали звертати увагу, вважаючи звичним аспектом життя є набагато глобальнішою. Проблема в наших дітях пані та панове! І саме від нас залежить якими вони будуть не завтра а вже сьогодні, і саме від того, якими зростають чужі діти, залежить, якими стануть Ваші!

Кажуть, діти безжалісні. Особливо це проявляється в підлітковому віці. До однокласника, який надів окуляри, до дітей з вадами, до дітей сиріт! Факт? Ні! – можливість! А якщо ця можливість негативна, ви можете змінити її на позитивну! Саме до Вас, любі дорослі, прислухаються наші маленькі друзі, саме з Вас беруть приклад!

Якби ж дитина з самого дитинства бачила що батьки не байдужі до дітей сиріт, до хворих дітей! Якби вони безпосередньо брали участь, разом з вами, любі дорослі, у допомозі цим дітям – питання! Чи зросли б вони такими ж, як їхні батьки? Чи насміхалися б і були б жорстокими? Ні! Факт? Нажаль поки лише можливість! Я здогадуюсь, про обурення читача на слова про допомогу хворим дітям, мовляв, й самим кінці з кінцями звести важко. А чи не думали ви над тим, що допомога не обовязково має бути матеріальна! Вона може бути моральна! Одного разу я завітала до школи – інтернату, приволокла з собою розмальовки та солодощі, але зазирнувши в очі дітлахів, зрозуміла, що їм не вистачає уваги! Простої, щирої… Я зрозуміла, що педадогічний склад з 10 чудових і відданних своїй праці людей не можуть приділити усім стільки, скільки її потрібно кожній малесенькій душі!

Люди стороняться таких закладів, між іншим домовитись про зустріч з дітьми не так вже й важко! Можна провести з ними час, граючись, наприклад!

Немає часу? Факт? Ні! Завжди є можливість, можливість змінити цей світ починаючи з себе самого, з своєї родини, завжди є можливість змінити ставлення до стереотипу, до невідомого! Завжди є можливість відкрити душу для тих, хто так цього потребує! Не співчувати, а діяти! Завжди є і буде можливість змінити світ на краще! "Цього разу це не можливість, це факт!